Фінська мова вважається складною, але нехай це не лякає тих, хто вирішив приступити до її вивчення. Розібравшись з логікою, уловивши зв’язки і зазубрюючи необхідну інформацію, можна досить швидко почати сприймати фінську розмовну мову і навіть дивитися фільми.
Фінський входить в уральську мовну сім’ю, а саме прибалтійсько-фінську групу. На сьогодні фінська мова є однією з офіційних мов Євросоюзу.
Окрім територіальних діалектів, мова фінів представлена:
1. Розмовним варіантом (застосовується в побуті, в радіо- і телемовленні, на робочих ділянках як усний засіб спілкування).
2. Літературним стандартом (використовується політиками, офіційними ЗМІ, в освітній і діловій сферах).
Фінська мова — одна з найбільш древніх. Племена, що прийшли на територію держави, спочатку використали фінсько-саамську мову, а власне фінський утворився трохи пізніше, на що вплинули племена, що мешкають на берегах Балтійського моря. За період існування вона запозичила слова з російської, англійської, шведської і німецької: appelsiini, presidentti, banaani. І сьогодні, при вивченні мови, додатково простежується уся історія Фінляндії.
Відмінні риси фінської мови
Згідно з базовим порядком слів, в реченні першим йде підмет, а за ним додаток з присудком. Перед визначеним завжди розташовуються визначення в іменних частинах мови, родовому відмінку. Відмінною рисою фінського, як і іншого говору мовної сім’ї, лінгвісти називають номінативний лад.
Дивіться також: дієслова у фінській мові, граматика фінської мови.
У фінській мові спостерігається велика кількість відмінкових форм. Іменники з прикметниками мають відмінкові закінчення, а дієслова — тимчасові і особисті форми. Кількість прийменників тут нижче, ніж в індоєвропейських мовах, але є прислівники, що виражають синтаксичні стосунки між словами (aikaan, — коли, alapuolella — де, edustalta – звідки).
Тут немає граматичної категорії роду, як і в інших мовах групи. Число виражається бінарною опозицією множини з одниною.
Проводячи паралель між мовами групи, складно не помітити архаїчність фінської. Тільки тут можна виразити значення володіння за допомогою особисто-присвійних афіксів. Близько карельському, у фінській мові в синтетичних формах використовується найвищий ступінь порівняння прикметників і прислівників.
Як і в уральському, у фінський не має граматичних категорій дієслова і виду. Дієслова розрізняються по числу, часу і особі. Спеціальних форм вираження майбутнього часу немає, для цього застосовується сукупність теперішнього часу з граматичними і лексичними засобами. Традиційно, в ньому є присутніми чотири інфінітивні форми. У деяких моментах функціонально вони близькі з віддієслівними іменниками і дієприслівниками. Форми інфінітива підлягають зміні по відмінках, але, повної парадигми відміни тут немає. Для вираження заперечення застосовуються негативне дієслово і афікс. Слова «мати» в мові немає, як практично в усій уральській сім’ї. Щоб виразити значення володіння, при спілкуванні використовується конструкція з дієсловом «бути».
Особливості фінського алфавіту
XVI століття вважається роком появи літературної мови фінів. У цей період з’явилася азбука, і, був перекладений текст Євангелія. Основою писемності стала латиниця
Фонетично фінська мова складається з 13 приголосних і 8 голосних. Приголосні b, c, f, g, w, å, z, а іноді також š і ž, можна зустріти тільки у власних іменах і запозичених словах. По вимові фінські приголосні звуки близькі до російських.
Фонологічна система фінської мови характеризується наявністю коротких і довгих голосних, а також окремих приголосних фонем, присутністю дифтонгів. Тут немає твердих і м’яких, глухих і дзвінких приголосних, за винятком t і d. Також в нім спостерігається система гармонії голосних, які ділять на три типи:
- передній ряд: ä, ö, y;
- задній ряд: a, o, u;
- нейтральні: e, i.
У одному і тому ж слові не можна поєднувати голосні перших двох рядів. Нейтральні поєднуються з будь-яким з вказаних типів.
Вимова у фінській мові
При вимові слів у фінській мові, під наголос завжди потрапляє перший склад: bánaani, súomalainen. Легкість при його вивченні представляє те, що все читається точно так, як і пишеться. Тобто один звук позначається однією буквою. Складність можуть представляти лише незвичні для нас голосні звуки заднього ряду, які звучать як щось середнє між:
- ä — а і я;
- ö — о і йо;
- y — у і ю.
Для тренування правильної їх вимови можна повторювати склади з російської мови бя, бйо, бю. При цьому не потрібно надмірно напружувати губи.
Потребують пояснення і наступні звуки:
- е — схожий з російським [э];
- j — читається як російський [й];
- s — схожий на [з] і [щ] (його вимова як би супроводжується легким шипінням зі свистом);
- h — звучить практично як український [г], але, трохи ніжніше. Переважно його вимовляють як [х].
У один склад можуть входити два різних голосних звуки, які утворюють дифтонги: ai, äi, oi, öi, ui, yi, ei, au, ou, eu, iu, äy, öy, ie, uo, yö. З них 3 висхідних і 15 низхідних. Найрідше зустрічаються дифтонги ey і iy.
Приголосні звуки за типом вимови бувають:
- носовими: m, n ŋ (nk і ng);
- сонорними: l, r;
- півголосними: j, v;
- вибуховими: k, d, р, t;
- щілинними: h, s.
Жоден приголосний звук у фінському не вимовляється м’ягко. Довгі звуки вимовляються довше коротких майже в два рази, і, це впливає на значення слова: mato (черв’як) і matto (килим). Якщо вимовляється оповідне речення — використовується злегка низхідна рівна інтонація. При наказових і питальних реченнях вона є значно низхідною.
Як самостійно вивчити фінську мову
Як і будь-яку мову, фінську можна вивчити за допомогою викладачів або ж самостійно. При цьому використовуються підручники і онлайн уроки, це дозволить не лише розширити словниковий запас, але і розвинути розмовні навички. Серед інших ресурсів на спрощеному фінському, які варто використати навіть початківцям, являються новини та невеликі повідомлення незалежно від теми. Якщо Ви вже маєте базові знання, то можна рекомендувати читати блоги, переводити невеликі пости, з яких виписувати і заучувати слова, щоб потім застосовувати їх при спілкуванні. Можна навіть спробувати додавати в соцмережах свої пости фінською.
Окремі моменти при вивченні фінської мови для російськомовної людини можуть спочатку здатися складними. Наприклад, присутність подвійних приголосних і голосних або ж заміна звичних прийменників закінченнями. До цього потрібно просто звикнути і з самого початку все правильно завчити. При самостійному вивченні мови можна ще на початковій стадії почати малювати схеми, постійно переглядати роздруківки, вибудовувати логічні ланцюжки, а також проводити асоціації.
Як і у будь-якій мові, у фінській є те, що необхідно просто зазубрити. Це — типи імен, дієслова, утворення основ слів, закінчення відмінків. Мова логічна і в ній спостерігається переплетіння правил в різних темах. Так, буква «i» вкаже на множину імен і минулий простий час дієслів.
Слід звернути увагу і на те, що розмовна мова значно відрізняється від літературної. Тут є скорочення, одні букви замінюються іншими і навіть замінюють цілі слова. Так, займенник я (minä) може вимовлятися як mä, ти (sinä) — як sä, а дієслово я знаю (minä tiedän) — як mä tien. Тому, набравши необхідну базу знань, слід приступати до вивчення розмовного фінського, який є повсякденним. Не знаючи його, можна успішно читати і розуміти літературу, але, не спілкуватися з людьми.
Окрім прослуховування аудіо уроків, ідеальний варіант це коли є можливість спілкуватися з носіями мови. Це дозволяє звикнути до мови, а також граматичних конструкцій та інтонаційних наголосів.
Вирішивши вивчити фінську мову, слід пам’ятати, що для досягнення результату потрібні усидливість і терпіння, постійна робота над собою і бездоганна віра в те, що ви впораєтеся з поставленим перед собою завданням!