В історії людства було не мало спроб створити універсальну мову. Однієї із такої мови є есперанто (в перекладі з латині означає «яка сподівається»), створений Людвигом Заменгофом.
Ідея створення міжнародної мови виникла у польського лінгвіста та лікаря-окуліста Людвика Заменгофа Лазаря ще в роки дитинства.
Причиною виникнення думок про скоєний мовою стала ворожнеча між народностями на мовному та міжнаціональному ґрунті. Кожний народ, який проживає в рідному місті Заменгофа Білостоці, вважав, що його язик найважливіший і кращий, тому у місті була далеко не сама дружня атмосфера навіть між сусідами різних національностей.
Такі зовнішні проявлення ворожі між людьми, на ґрунті відмінностей в культури мови різних народів, призвели Людвика до висновку, що примирити людей зможе створення нейтральної розмовної мови, на якому зможуть розмовляти усі народи. Це приведе їх до розуміння один до одного та відновлення миру і дружби.
Спочатку, Людвик роздивлявся кілька створення нової мови для усіх народів Землі. Були спроби відновлення стародавніх мов та видозміни написання і звучання сучасних, але вони важко засвоювались, що змусило відмовитись від їх редагування та оновлення.
Заменгоф вирішив створити свою нову мову, взявши за основу міжнародні слова з сучасних мов, котрі зрозумілі більшості народів планети. Так почала з’являтися міжнародна мова есперанто.
У 1878 році, коли Заменгоф закінчував останній клас гімназії, він завершив створення першої версії штучної мови Lingwe Universala. Його друзі по школі швидко навчились цієї нової мови, але з часом забули.
До 1885 року навчаючись в університеті, Людвик вирішив оновити та переробити свою мову. Протягом семи років, особливо для нього важких, через страх бути відкинутим і осміяним, нікому не кажучи, він придумував та створив свій есперанто. Поступово мова почала здобувати свій особливий стиль і характер. А трохи пізніше лінгвіст зумів зробити цю мову корисною тим, хто її не знає, склавши слова із незмінних незалежних елементів. Завдяки цьому, з’явилася можливість розбирати будь-який есперанто-текст і помістити всю граматику в одному словнику.
В 1882 році витративши до цього на пошуки два роки, Заменгоф знайшов видавця для тиражу підручників по есперанто, вони називалися «Міжнародна мова доктора Есперанто».
Абетка есперанто налічує 28 літер і збудовано на основі латинської, грецької, німецької та романської мови, а граматична основа складається усього із 16 правил без винятку, завдяки чому ця штучна мова піддається запам’ятовуванню в порівнянні з навчанням так званим живою мовою. Зазвичай курс навчання есперанто становить 25-35 уроків. Практика показала, що люди, вивчали мову дружби, протягом від трьох до шести місяців, легко освоювали його. Граматика есперанто вміщається усього у шістнадцяти правил, вивчити котрі можливо за півгодини. Радує, що нема ніяких винятків з правил. Наголос на передостанньому складі ставиться завжди та це зовсім не важко запам’ятати. Частини мови відрізняються один від одного за такими ознаками: іменники закінчуються на літеру «о», прикметники на «а», дієслова на «і», прислівники на «е» і т. п. Система мови есперанто побудована таким чином, що всі частини мови можуть бути перетворені в подібні за змістом. Видозміни також досить актуальні також і для відмін і дієвідмін, хоча вони мінімальні.
Нижче ви зможете ознайомитись з абеткою есперанто.
Словник міжнародної мови есперанто містить усього 2600 коренів, але такої кількості цілком вистачає для складання близько шістдесяти тисячі похідних слів. Для використовування цією мовою існує цілком достатньої кількості слів-коренів, їх майже п’яти тисяч. Також зустрічається велика кількість міжнародних слів, які розуміють багато народів світу без перекладу на рідну мову.
Єдине важливе правило есперанто – це правило синтаксису: правильно конструювати похідні слова і фрази, щоб їх зміст був завжди зрозумілий і висловлював потрібну думку.
В есперанто — слова як пишуться, так читаються і вимовляються, що спрощує навчання. Правопис – фонематичний, це означає, що кожному звуку відповідає конкретна літера, а кожній літері – звук. Будь-яка людина може вивчити штучну мову есперанто за півроку, а ось на вивчення живих мов потрібно до шести років. На есперанто публікуються та переводяться багато книг, статей, наукових робіт.
У 1905 році на першому конгресі есперантистів, було рішення рахувати незмінними правилами мови, які увійшли в книгу Заменгофа «Основи есперанто». Але водночас, штучну мову розширювати та доповнювати, базова граматика повинна бути початковою.
А в 1907 році між прихильниками есперанто стався розлом в думках, який був пов’язаний з сильною видозміною та перероблювання першої міжнародної мови есперанто, версію другої назвали ідо. Потім послідкували ще мовні клони есперанто. Ось кілька їх видів: нео, есперантідо, універс, новіаль.
У сучасному світі мовою есперанто розмовляють близько двох мільйонів людей і з кожним днем їх становиться більше.
А чи знаєте ви, що метал з атомним номером 80 – ртуть (Меркурій) на есперанто hidrargo (Гидрарго).
Переваг в есперанто багато, тому його популярність і зростає. Основні переваги вивчення і використання цієї мови полягають в його легкості та доступності: лексика складена на основі європейських мов, проста граматика, відсутність винятків з правил. Все це дозволяє вивчити есперанто за кілька тижнів або днів. І найважливіше, то чому і була створена ця мова, він нейтральний, що не належить жодному народу у світі, покликаний підтримувати дружбу, мир та порозуміння між усіма націями. Також, у мови дружби є «особливий ефект», який полягає в тому, що, вивчивши есперанто, потім легко піддаються вивченню й інші мови, розвиваються розум та пам’ять, прискорюється робота нейронних зв’язків.
Мова есперанто допускає створення великої кількості слів методом комбінування лексичних коренів і афіксів.
Приклад, з слова san (здоровий), можна створювати такі слова: malsana (хворий), malsanulo (хвора людина), gemalsanuloj (хворі люди), malsanulejo (лікарні), sanigilo (лікарство), saniĝinto (одужав), sanigejo (місто лікування), malsaneto (маленька хвороба), malsanego (велика хвороба), malsanegulo (дуже хвора людина).
Основні частини мови есперанто, а це іменники та дієслова, прикметники та прислівники, володіють системою закінчень, які дають можливість розпізнавати усі частини мови. Систематичність мови легка у вивченні, а його гнучкість, особливо створенні нових слів, перетворює есперанто в один з найдосконаліших штучних мов з величезним числом слів, які здатні чітко висловлювати думки, ідеї, стан чого б то не було.
Знаменитий письменник Жюль Верн написав про мову дружби такі рядки: «Ключ до спільної мови, втрачений на Вавилонської вежі, може бути відновлений лише при використанні мови есперанто». Хтозна, можливо він мав рацію.