Що таке церковнослов’янська мова? Церковнослов’янська мова являє собою кодифікований варіант старослов’янської (давньоболгарської) мови. Вона виникла в середині IX століття. Моментом формування мови заведено вважати переклад Святого Письма Кирилом і Мефодієм. Це мертва літературна мова, яка не використовується як розмовна. Вона знайшла застосування в книжно-писемній сфері в богослужінні. В багатьох церквах вона використовується на рівні з національною мовою. Так, цю мову використовують в богослужіння росіяни, білоруси, українці, серб, поляки, чорногорці й болгари.
Церковнослов’янська мова була літературна та унормована. Це означає, що під час її використання на письмі норма церковнослов’янської стосовно до розмовної мови, яка також проявлялась в текстах, була різною.
Це залежало, в тому числі:
- характеру тексту;
- его важливості;
- місця написання.
Чим важливіший і авторитетніший був текст з точки зору церкви, тим більш точно та більшою мірою книжник використовував церковнослов’янську мову під час його написання. Таким чином, найбільш точним і найбільш автентичним з точки зору церковнослов’янської мови були богослужбові тексти.
Внаслідок того, що в церковнослов’янській мові проникали елементи розмовної, в різних народів вона розвивалась і трансформувалась по-різному. Під час перепису текстів книжник доставляв в них елементи місцевих діалектів, які на різних територіях розселення слов’ян відрізнялись. Відповідно, в церковнослов’янській мові утворились так звані ізводи – російський, сербський, болгарський.
Російська і церковнослов’янська мова
Церковнослов’янська мова була одним з основоположних елементів під час формування російської мови. Розвивались вони паралельно. Протягом XI-XIV століть церковнослов’янська була сакральною, а російська – побутовою. Протягом всього цього періоду церковнослов’янська мова вдосконалювалась і збагачувала російську, бувши чимось високим та авторитетним. Разом з тим в неї проникали елементи розмовної, повсякденної мови.
Так було до XV століття, після чого російська мова обігнала по розвитку церковнослов’янську. Як результат, остання стає більш відокремленою та рідше використаною. В кінцевому результаті вона залишається виключно церковною, а всі інші сфери заповняє російська мова, яка активно розвивається.
За даними деяких вчених, до 70% лексики сучасної російської мови походить від старослов’янської та церковнослов’янської. Це пояснює велику схожість деяких слів, висловів. Однак, її відокремленість декілька століть тому, привела до того, що відмінність в мовах стала настільки великою, що, навіть добре знаючи російську, зрозуміти церковнослов’янську без додаткового вивчення не вийде.
Букви та граматика церковнослов’янської мови
Одним з основних відмінностей російської й церковнослов’янської мов є наявність зводу правил. В старослов’янській його практично немає, і навіть точна кількість букв залишається невідомою. Розглянемо детальніше.
Абетка церковнослов’янської мови
Абетка церковнослов’янської мови складається з букв кирилиці – назву алфавіт отримав від імені його творця – Кирила. В ній міститься неточна кількість букв – всього тільки близько сорок. Це обумовлено тим, що деякі з них мають різні варіанти написання шляхом доставляння апострофів, наголосів та інших символів, які називаються тітлами.
Абетка церковнослов’янської мови міститься в собі слов’янські та грецькі букви, а деякі слова більше нагадують грецьку, а не слов’янську мову.
Граматика церковнослов’янської мови
Граматика церковнослов’янської мови не має строгих, чітких правил, але з часом різноманітність варіантів в цьому контексті зменшується. З усім тим, загального зводу правил граматики церковнослов’янської мови немає. Його аналогом можна вважати, тільки «Граматику церковнослов’янської мови», написану ієромонахом Аліпієм.
Вивчення церковнослов’янської мови
При вивченні церковнослов’янської мови варто врахувати, що вона, мабуть, в першу чергу створена не з метою спілкування, а для передачі духовних переживань, понять. Одним з головних підводних каменів під час знайомства з цією мовою можна вважати наявність великої кількості паронімів – це слова, які аналогічні по звучанню з сучасними словами російської мови, але мають трохи інше або зовсім інше значення.
Одна із найпростіших технологій вивчення церковнослов’янської мови припускає використання молитвослова. Він повинен містити навчальну частину і словник. Якісний молитвослов повинен бути написаний відразу двома мовами – церковнослов’янською та російською.
Читайте молитвослов в транскрипції і паралельно дивіться переклад. Для того щоб прочитати слова правильно, ознайомтесь зі специфікою алфавіту і вимовою слів під тітлами – надрядковими знаками.
Для того щоб розуміти богослужбові тексти церковнослов’янською мовою, варто також ознайомитись зі Святим Письмом, на якому вони основані. Це дасть базу для розуміння мови.
Таким чином, сьогодні церковнослов’янська мова – це інструмент для богослужіння, який дозволяє максимально точно та детально передати емоції, почуття і поняття церкви. Використовуючи її, постає можливість більш автентично повторити сенс і зміст Священних Писань.