Чому ракету «Сармат» так хвалять? Пояснюю простими словами.
Справді, є ж у нас всякі «Калібри» та «Кинджали», які практично неможливо збити і які можна забезпечити ядерною боєголовкою. Навіщо знадобилася ще одна ракета і чому про неї так багато говорять?
Уявіть, що вам потрібно потрапити каменем у ціль в 10 метрах від вас. По якій траєкторії ви кинете камінь? Швидше за все, ви просто кинете його прямо в напрямку цілі:
Однак, якщо ціль буде знаходитися в 50 метрах, кинути камінь «прямою наводкою» не вийде. У вас просто не вистачить сил, щоб кинути камінь зі швидкістю, достатньою для польоту на 50 метрів:
Однак, ви можете змінити спосіб кидка та пульнути каменем по дузі. При належній вправності і точності, шанси потрапити у ціль з 50 метрів – цілком реальні.
Ну, загалом-то, цьому нас вчать у школі на уроках фізкультури і фізики: для максимальної дальності польоту камінь потрібно жбурнути приблизно під кутом 45 градусів до горизонту.
Тобто, прикладаючи приблизно однакових зусиль, можливо добитися польоту каменю на різні відстані просто змінюючи кут кидка.
«Калібри» та «Кинджали» – це гарна зброя. Але у них є мінус – відносно невелика дальність. Щось близько 1,5-2 тисяч кілометрів.
Тобто до Північної Америки така ракета не долетить. В неї просто не вистачить палива. Збільшити ж розмір паливних баків теж не вийде, тому що збільшення кількості палива збільшить масу ракети. А для все більшої маси потрібно все більше палива. Виходить своєрідний замкнуте коло, в якому паливо як би «возить саме себе».
Який же вихід? Вихід в тому, щоб відправляти ракети не прямо до цілі, як це роблять «калібри» або «кинджали», а по тій самій навісній траєкторії. Або — по балістичній дузі.
Ракети, які відправляють по таких траєкторіях, так і називаються – балістичні. Це найгрізніша зброя, здатна летіти на міжконтинентальну дальність в 7-10 тисяч кілометрів і навіть далі.
Наприклад, знаменита » Сатана «(так її прозвали в НАТО, у нас вона називається «Воєвода») в кращій своїй модифікації здатна «полетіти » на 16 000 кілометрів. Тобто, обігнути практично половину екватора (довжина екватора – 40 000 км).
Балістичні ракети, як правило, летять через космос. Тобто, через простір, в якому немає повітря, а отже – опору. Таким чином, ракеті не потрібно величезної кількості палива, щоб летіти всі ці 16 000 км із ввімкненим двигуном.
Двигун балістичної ракети працює тільки на початку, щоб подолати атмосферу (до висоти близько 100-150 км). Далі вона летить вже за інерцією (вмикаючи лише невеликі двигуни для коригування траєкторії).
Це дуже схоже на кидок того самого каменю. Адже у каменю немає двигуна, енергію він отримує тільки у момент кидка. А далі політ відбувається за інерцією. Якби ви кидали камінь у безповітряному просторі, він би у вас полетів на кілька сотень метрів.
Так що нового запропонував «Сармат»?
Міжконтинентальні балістичні ракети стоять на озброєнні ще з середини 20 століття. Зараз у армії Росії є відразу кілька видів таких ракет.
Наприклад, «Тополь-М», який стартує з рухомого тягача на колесах.
«Булава», яка стартує з підводного човна, причому прямо з під води (потайки).
Або та сама «Сатана», яка стартує зі спеціальної шахти:
Коротше кажучи, балістичних ракет багато, але у всіх у них є один важливий мінус – все та ж дальність польоту.
Скажімо, найпотужніша і досконала з усіх описаних ракет — «Сатана» — летить на 16 000 км, так, це дуже багато, і легко дотягується до США.
- Наприклад, відстань від Москви до Нью-Йорка — всього 7700 км.
- А від Бурятії до Техасу майже 12 000 км.
Будь-яку з цих відстаней «Сатана» успішно подолає. Правда, летіти їй доведеться через Арктику. Чому? Тому що це і є найкоротша відстань між Росією і США:
Звичайно, сам по собі політ через Арктику не має якихось критичних недоліків. Адже, звичайно, США знають, з якого напрямку до них прилетить. Тому, по усьому «фронту», з якого може прилетіти, у американців вибудувана система ПРО (протиракетної оборони).
Це як сухопутні системи, так і системи на кораблях, які постійно курсують у північній частині Атлантичного і Тихого океанів.
Або ось як це виглядає на пласкій мапі:
При цьому, як ми пам’ятаємо, балістичні ракети летять за інерцією. Тобто вони не можуть значно маневрувати в польоті. Так само, як камінь, який ви кинули, не може взяти і в польоті повернути в сторону на 90 градусів.
Саме тому «Сатана» не може «облетіти» американську ПРО. Бо, щоб її облетіти, потрібно спочатку направити ракету в сторону, яка ніяк не потрапляє в США:
А зробити ось такий гак «Сатана» не в змозі, у неї немає для цього двигунів:
Американці все це знали і розуміли, а тому – десятиліттями вибудовували свою ПРО приблизно по зазначеній вище лінії.
Але тут з’явився «Сармат»…
Тепер вам легко буде зрозуміти, в чому ж головна фішка «Сармата». Вона полягає в неймовірній дальності польоту, яка значно перевищує дальність польоту «Сатани».
Повідомляється, що «Сармат» здатний долетіти до США через Південний полюс. Тобто, ось так:
Виходить, якщо раніше ракети прицілювалися у напрямку США по найкоротшій траєкторії, то тепер вони теж прицілюються у напрямку США, але по найдовшій траєкторії. Адже кулька кругленька 🙂
Тобто американці вибудували свою ПРО виходячи з логіки нападу з півночі, а з півдня у них все відкрито. Адже вони не думали, що балістичною зброєю по них вистрілить Мексика або Чилі:
Таким чином, Росія як би обійшла США з тилу і тепер вся американська ПРО не має сенсу.
Так, вони можуть почати будувати нову ПРО, але потрібно розуміти, наскільки це дорого і наскільки це довго. Навіть свою поточну (Північну) ПРО американці ще не до кінця добудували. Але ж у них для цього були найситніші та найсприятливіші роки.
Зараз же намічається глобальна рецесія. Навіть не рецесія, а стагфляція. Звідки в таких умовах брати ресурси на нову ПРО — незрозуміло.
Ще одна перевага «Сармата»
Окрім великої дальності, у «Сармат» є ще й велика швидкість на старті.
Це означає, що він набагато швидше виходить у космос, ніж усі його попередники. Зроблено це тому, що будь-яка балістична ракета найбільш вразлива, поки вона знаходиться недалеко від землі.
Тобто, за ідеєю, «Сатану» можуть збити ще під час зльоту. Ну, якщо пощастить, звичайно. Збити ж «Сармат» наврядчи вийде – на це просто не залишиться часу – він іде на недосяжну висоту протягом декількох десятків секунд.