Німецька мова найрозповсюдженіша мова в Європі, нею розмовляють біля 90 мільйонів носіїв. Крім того, саме ця мова вважається однією з офіційних для багатьох міжнародних організацій.
Німецьку мову ще називають германською. Походить вона від праіндоєвропейської мови. Джерела німецької писемності датуються VII-VIII століттям (пісня про Гільдебранда та інші). Глобальне формування фонетики, лексики та міфології відбулися в середині століття. Сучасна німецька мова почала формуватися з 1650-х років на основі вище німецьких діалектів. Саме в цей ей час почалися спроби систематизувати знання і сформувати правила пунктуації та орфографії. Вплив на ці процеси надали роботи Мартіна Лютера, братів Грімм, Германа Пауля, Йогана Адемунга, Кондрата Дудена та інших діячів.
Інші діалекти (нижньонімецький, алеманський та інші) не брали участь у багатьох фонетичних переходах. Саме тому зберігається велика різниця між різними діалектами німецької мови. В Австралії та Швейцарії варіанти мови і взагалі дуже відрізняються, так як побудовані на своїй діалектній базі і мають специфічні особливості граматики та фонетики.
Алфавіт німецької мови
Німецька писемність побудована на основі латинського алфавіту. У цій мові 26 букв. Зазвичай літери для звуків-умлаут (ä, ö, ü) і лігатури есцет (ß). Ö, Ä, Ü, ß при перерахуванні німецьких букв приводять в кінці списку, хоча в словниках слова подані без урахування умлаута. Ö, Ä, Ü відрізняються за вимовою від звичайних o, a, u, тому при вивченні мови необхідно звернути на них особливу увагу.
Дивіться також: аудіо уроки німецької мови, зарплати в Німеччині.
Буква ß є аналогом подвійного ss. Вона використовується тільки в Німеччині та Австрії, в Ліхтенштейні та Швейцарії прийнято писати повністю — ss. ß зустрічається в словах з довгими або подвійними голосними, завжди стоїть в середині або кінці слова і не буває на початку. Тому прописного варіанту цієї букви немає.
До латиниці німці для письма використовували руни. Їх перестали вживати після масової християнізації.
До ХХ століття користувалися готичними шрифтами (Fraktur), після 1918 року в ужиток увійшов шрифт антиква (Antiqua). Антиква вважалася простішою і легше сприймалася, ніж ламана фрактура. При гітлерівській Німеччині були спроби відновити готичне письмо, але пізніше самі нацисти відмовилися від цієї ідеї. Зараз фрактура використовується тільки в книговидавництві та декоративних цілях.
Вимова німецької мови
Багато звуків в німецькій мові схожі зі звичними латинськими. Тим не менш, є деякі свої особливості вимови, на які слід звернути увагу.
Голосні
A [а], O [о], E [е], U [у], I [і] читаються стандартно, і з ними зазвичай труднощів не виникає. Y [іпсилон] — схоже на м’яке «ю» (приміром, в слові «каструля»). Найважче розібратися з правилами читання умлаутів:
- Ö — читається як м’яке «е» (наприклад, в слові «льон»);
- Ä — читається як тверде «е» (як в слові «ера»);
- Ü — читається як німецьке Y (опис дивіться вище).
Сполучення голосних
- ei — читається як «ай»;
- ie — читається як довгий «і»;
- eu — читається як «ой»;
- äu — також читається як «ой».
Приголосні
- B [бе] — схоже на російське «б», але твердіше;
- C [це] — як російське «до»;
- D [де] — схоже на російське «д», але вимовляється твердіше;
- F [еф] — як російське «ф»;
- G [ге] — схоже на російське «г»;
- H [ха] — часто не читається і є лише позначенням роздільної вимови двох голосних звуків, наприклад, як в слові gehen. На початку слова або в корені вимовляється легко, на видиху;
- J [йот] — як російське «й»;
- K [ка] — як російське «к»;
- L [ель] — як російське «л», але трохи м’якше;
- M [ем] — як, російське «м»;
- N [ен] — як російське «н»;
- P [пе] — як російське «п»;
- Q [ку] — використовується в поєднання з буквою u, разом вони читаються як «кв»;
- R [ер] — в середині слова читається як гаркаве «р», в кінці слова проковтується;
- S [ес] — зазвичай читається як російське «с», але перед або між голосними вимовляється як «з», наприклад, в словах sehen і lesen;
- T [те] — як російське «т»;
- V [Фау] — як російське «ф»;
- W [ве] — як російське «в»;
- X [ікс] — практично не зустрічається, зазвичай використовується в запозичених словах і тоді читається як «кс»;
- Z [цет] — як російське «ц».
Незважаючи на гадану схожість з російською, німецька вимова значно відрізняється. Всі приголосні вимовляються більш напружено, ніж в російській, і ніколи не пом’якшуються. Глухі приголосні p, k, t вимовляються з придихом, особливо це помітно в кінці слова.
Сполучення приголосних
- Ch — як «х»;
- Chs — як «кс»;
- Sch — як «ш»;
- Tsch — як «ч»;
- Sp і st — на стику префікса і кореня читаються окремо: «сп», «ст», але якщо буквосполучення стоїть на початку слова або зустрічається в корені, то вимовляється як «шп» або «шт»;
- Ck — як тверде російське «к»;
- Tz — як «ц»;
- суфікс — tion — вимовляється як щось середнє між «Цьона» і «Ціон», наприклад, в слові Station.
Наголос
Найчастіше в німецьких словах наголосом є перший склад або корінь (якщо в слові є не наголошений префікс ). Інший наголос може бути в запозичених словах (як Computer, Schokolade). Якщо в слові є згаданий раніше суфікс -tion, то наголос завжди буде падати на нього. При зміні слова наголошений склад не змінюється.
Поради вивчення німецької мови
Деякі вважають за краще вчити німецьку мову з викладачем. Заняття з викладачем дисциплінують, допомагають краще відстежувати результати навчання. Спілкування з помічником дозволяє практикувати розмовну німецьку, поліпшити вимову і розуміння на слух.
Дивіться також: граматика німецької мови.
Проте, займатися німецькою мовою можна і самостійно. Але для цього слід заздалегідь продумати структуру своїх занять, розписати план вивчення мови. Важливо приділяти рівну кількість часу аудіюванню, читанню, граматиці, лексиці, розмові.
На початковому етапі слід уважно вивчити алфавіт, особливості вимови німецької мови, вивчити початкові фрази і основи граматики. З самого початку вивчайте всі іменники з артиклями, це стане в нагоді в майбутньому для формування множини, відмінювання слів. Отримані знання використовуйте на практиці: читайте прості тексти, розмовляйте з носієм (або навіть складайте короткі діалоги з самим собою).
Після цього пробуйте з’єднувати прості речення в більш складні тексти, формуйте невеликі твори про себе, погоді, сім’ї, хобі тощо. На цьому етапі слід почати вчити неправильні дієслова німецької мови, граматичні правила, відмінюванню слів.
Важливо ще на початку розібратися з числівниками — вивчити цифри і порядкові числівники, навчитися їх відмінювати. Це вам точно стане в нагоді при покупках в магазинах або бронюванні номера в готелі.
Зазвичай саме на стадії вивчення більш складних аспектів мови починається ступор і подальше навчання припиняється. Важливо зауважити той момент, коли уроки вже не приносять таких результатів і задоволення. Тоді слід згадати про свою початкову мотивацію (для чого вчиться мова?) і про структуру занять, продуманих заздалегідь.
Не бійтеся з перших уроків почати дивитися відео на німецькому з субтитрами, читати прості новини або замітки. Це добре допомагає відволіктися від нудних вправ з підручника, але при цьому дає помітний результат.
При вивченні слів можна користуватися мнемонікою (асоціювати німецькі слова з уже знайомими), написати на стікерах назви предметів і поклеїти їх на відповідні меблі або посуд в будинку, використовувати додатки на смартфоні. Не забувайте впроваджувати вивчені слова в мову, використовувати їх в своїх творах або граматичних вправах.
Бажано всі письмові завдання записувати в зошит і читати вголос. Це допоможе краще запам’ятати використання правил граматики, повторити лексику. Для підвищення досвіду написання можна не тільки виконувати вправи з підручника, а й писати свої розповіді та нотатки, вести особистий щоденник на німецькому, складати короткі діалоги, займатися письмовими перекладами, вести словник вивчених слів.
Добре, якщо є можливість практикуватися в розмовному німецькому вже з перших місяців навчання. Носії мови говорять швидко, іноді невиразно, можуть ковтати букви або цілі склади, а якщо згадати про кількість німецьких діалектів … Чим раніше почати розмовну практику і чим більше розмовляти з носієм, тим легше буде в майбутньому розуміти мову на радіо або по телевізору, краще сформується вимова, власна мова стане більш швидкою і «сучасною».
Способів вивчення німецької мови та рекомендацій щодо практики вистачає. Головне пам’ятати, що в будь-якому навчанні основне — це систематичність, дисципліна і хороша мотивація. При наявності всіх трьох складових результат буде швидким і якісним.