Латинська мова (Lingua Latina) вперше з’явилася серед жителів нечисленного племені латин. Саме в місці їхнього проживання, на Апеннінському півострові, в 753-ому році до н.е. зародився Рим, який згодом став центром Римської Імперії. Спочатку, ця мова використовувалася там державними службовцями, але згодом почала поширюватися і в побуті.
У 2-ому ст. до н.е. римляни повністю завоювали Стародавню Грецію, а її культура виявилася настільки розвинутою, що це сильно зобразилося на подальшому розвитку імперії та Європи в період закінчення Античності. У Стародавній Греції сформувалася наукова система природничо-наукових і гуманітарних знань, а також активно розвивалася художня культура, у зв’язку з чим римляни почали освоювати її та перекладати грецькі твори на свою мову. Більшість грецьких слів були латинізовані, а згодом розповсюджені в науковій і побутовій сферах. Більш того, в латинський алфавіт було додано грецькі літери Z і Y. Особливо грецькі слова почали використовувати в науковій сфері.
Після того як Римська Імперія остаточно розпалася, у 5 столітті почали формуватися феодальні держави. Латинська мова ввійшла в основу романських мов, що використовуються на території Європи, де тепер розташована Франція, Італія, Португалія, Іспанія і Румунія. При цьому перераховані мови, як і деякі інші, тільки починали формуватися, не було ще літератури, яка сприяла б їх розповсюдженню в побуті. Тому, держави відчували необхідність використання вже розвинутої та універсальної мови, якою і була вибрана латинська, що використовувалася в державних і релігійних установах, а також у сферах науки та освіти.
У 12-ому столітті на території Європи почали створюватися перші університети, що поширювали та розвивали наукові знання. Всі предмети, які викладалися на території цих закладів, були виключно латинською, а згодом вона використовувалася для випуску різних наукових праць. Студенти з різних країн, вихідці з різних університетів, спілкувалися частково латинською і також створювали численні пісні, вірші та інші культурні твори цією мовою.
Новий поштовх до вивчення та активного використання латинської мови на території Західної Європи відбувся в епоху Відродження. В цей же період відбувся стрімкий розвиток медицини та біології, внаслідок чого і з’явилася численна наукова термінологія латинською мовою. Саме її використовували такі відомі люди як Леонардо да Вінчі, Декарт, Кампанелла та інші для написання своїх наукових робіт.
Протягом 17-18 ст. науково-освітня сфера в країнах Європи почала поступово переходити до переважного використання національних мов, хоча будь-яка освічена людина того часу все ще знала латинську і могла використовувати її у розмові, оскільки наукові праці публікувалися саме нею, аж до 19-ого століття.
Тепер латинь найбільше використовують у сферах медицини та біології. Існують численні переліки термінів, написаних цією мовою й підтверджених ученими всіх держав, включно з номенклатурою в галузях фармацевтики, анатомії, ботаніки, зоології та інших. Кожна така номенклатура містить тисячі термінів латинською мовою.
Варто зауважити, що більшість наукової лексики, що походить з цієї мови, досі присутня у всіх мовах, що використовуються державами на території Європи, опинившись там в результаті транслітерації. Термінологи стверджують, що щороку термінологія у сферах медицини та біології доповнюється тисячами нових, причому більшість із них основана на словах цієї мови. У навчанні біологів одним з найважливіших елементів є вивчення принципів складання термінів та використання латинської термінології.
При цьому, попри професіональну сторону, навчання латинської мови має велике загальнокультурне значення, оскільки численні культурні, історичні та фразеологічні елементи античної історії завжди були присутні в системі освіти європейських країн, а згодом ввійшли в основу фундаменту культури сучасної Європи.
Нехай латинська мова і вважається мертвою, але її й досі активно використовують у сучасному світі.