Початківця зазвичай лякає велика кількість незнайомих слів, які потрібно запам’ятати, хоча насправді це найлегша частина вивчення нової мови. Набагато важливіше розуміти, як складати з них речення, адже правила в будь-якій мові свої, а замінювати чужі слова українськими марно. Тому, граматика є ключем до успішного вивчення будь-якої мови, включно з німецькою.
Деякі її елементи аналогічні нашим, інші – кардинально відрізняються. Схожість передусім полягає в частинах мови, в німецькій мові, як і в українській, є три основні категорії:
- Іменники;
- прикметники;
- дієслова.
І кожна частина мови, у порівнянні з українським аналогом, має свої особливості.
Іменники
Як і українські, німецькі іменники можуть бути чоловічого, жіночого і середнього роду, але коли в нас це одне слово, то у німців воно майже завжди буде з артиклем. Він буває означеним (коли йдеться про відомий предмет), неозначений (коли говориться про щось нове), а також залежить ще від роду. Для чоловічого це der i ein, для жіночого — die i eine, для середнього — das i ein.
Попри характер предмета (відомий чи невідомий) німецькі артиклі є основним способом відмінювання іменників. Відмінків у німецькій всього чотири: Nominativ (називний), Genitiv (родовий), Dativ (давальний) та Akkusativ (знахідний). І якщо в українській мові приналежність до якоїсь категорії визначається закінченням слова, в німецькій мові це завдання виконує насамперед артикль, наприклад для чоловічого роду будуть der, des, dem і den або ein, eines, einem і einen. Закінчення є тільки в Genitiv іменниках чоловічого і середнього роду, в кінці слова додається s.
Слід зауважити, що українські та німецькі слова можуть мати різний рід. Наприклад, у нас горілка жіночого роду, а вино середнього, по-німецьки обидва слова будуть чоловічого роду – der wodka i der sekt.
Прикметники
Як і українські, німецькі прикметники слугують для опису іменника, найбільша відмінність обумовлена артиклем. Коли в нас прикметники відмінюються разом з головним членом речення, то у німецькій мові існує 3 види відмінювання: сильне, слабке та змішане.
Перший вид використовується коли немає артикля чи інших службових слів, тоді прикметник відмінюється за родом, числом та відмінком.
Якщо є означений артикль, що вказує на всі три ознаки, прикметник відмінюється за слабким видом за допомогою додавання закінчення –e або –en.
З невизначеним артиклем, заперечними та присвійними займенниками, котрі вказують на рід, відмінок і число неоднозначно, використовується змішане відмінювання. Залежно від трьох ознак це можуть бути закінчення –e, -er, –es, -en (останнє використовується найчастіше).
Дієслово
Дієслова позначають дію або стан предмета, як і в українській, відмінюються за закінченням. Однак, існує особлива категорія сильних дієслів – вони, залежно від особи та числа, змінюють не тільки закінчення, а й кореневу голосну. Тих, що використовують тільки закінчення, називають слабкими.
Існують і неправильні дієслова. Їхня форма, залежно від особи та числа, не відповідає правилам, їх потрібно запам’ятати. На радість, таких дієслів всього декілька.
Попри способи відмінювання німецька мова відрізняється від української ще і кількістю часів. У нас їх три, а у німців – шість.
1. Präsens – теперішній час, утворюється, як говорилося раніше, додаванням закінчення до слабких дієслів, заміною голосних у сильних. В розмові часто використовується натомість майбутнього часу, коли ми впевненні, що дія відбудеться.
2. Präteritum – минулий час, коли результат дії не важливий. Утворюється за допомогою додавання суфікса –t перед закінченням, що вказує на особу та число. Переважно використовується під час розповіді про події минулого.
3. Perfekt – минулий час, якщо результат дії можна використати зараз. Утворюється за допомогою допоміжних дієслів haben i sein, котрі відмінюються за особою і числом, а основне дієслово стоїть у формі 2 (Partizip II).
4. Plusquamperfekt описує дію в минулому, що відбулася перед іншою подією. Тоді перше слово стоїть в Plusquamperfekt, а друге в Perfekt. Утворюється неправильними дієсловами haben i sein, але у формі Präteritum.
5. Futur I – перша форма майбутнього часу, коли ми не впевнені, що дія відбудеться. Утворюється додаванням дієслова werden, котрий відмінюється, а основне дієслово залишається у формі інфінітива 1.
6. Futur II – аналогічно Plusquamperfekt, використовується для опису дії, яка відбудеться перед іншою, але в майбутньому. Також може описувати ймовірні дії в минулому. Утворюється з допомогою werden та інфінітива 2.
Попри неправильні дієслова в німецькій мові існують й інші виключення, як і в будь-якій інші мові. Однак, більшість слів і фраз відповідають загальним правилам граматики, а їхнє знання значно полегшить процес вивчення мови.