Дієслова у шведській мові

Будь-яке, навіть найкоротше речення у шведській мові завжди міститиме дієслово, яке займає стійке місце, оскільки шведська мова має закріплений порядок слів. Дієслова описують те, що відбувається навколо нас, наші дії, плани та наміри. Дієслово (особливо з підметом) — це те, на чому будується будь-яка фраза. Це головна ланка, довкола якої ми будуємо речення. Знаючи одне дієслово, ви можете побудувати як мінімум десять різних стверджувальних, заперечних та питальних фраз у різних часових формах та модальних відтінках.

У шведській мові працювати з дієсловами просто:

Дієслова — це слова, які пояснюють, що ви робите (gör) або ким/чим/яким є (är), і описують:

• дію (“Jag arbetar” — «Я працюю»);
• стан (“Hon verkar snäll” — «Вона здається доброю»).

Дієслово відповідає на запитання – що робити, що зробити у формі інфінітиву. Форма інфінітиву (не називає часу – це словникова форма дієслова) у шведській мові завжди має перед собою частку att і практично всі шведські дієслова (крім односкладних дієслів — які складаються тільки з одного складу, можуть закінчуватися на будь-яку голосну літеру) закінчуються у формі інфінітиву на – а.

У шведській мові дієслова мають одні й ті ж форми для всіх осіб і чисел і не змінюються за відмінками та за числами (на відміну від російської, англійської тощо). Дієслово змінює закінчення залежно від часу (теперішній, минулий, перфектний час) (дивіться таблицю)).

Важливо навчитися будувати з ними прості, короткі фрази від першої особи або речення з 3 максимум 5 словами, наприклад: » Jag går hem — Я йду додому», » Jag har ett barn — у мене (є) дитина», » Jag arbetar inte på lördag — я не працюю в суботу» і так далі.

Нижче наведено список зі основними і найпопулярнішими, найчастішими шведськими дієсловами. Насамперед потрібно знати саме цей список дієслів.

Шведське дієслово має п’ять основних форм – форму інфінітиву, пресенсу, претериту, супину та дієприкметника II.

Це прості дієслівні форми, тобто, утворені від кореня за допомогою суфіксу. Їх необхідно знати для правильного утворення граматичних часів та вживання у реченні. Далі будуть даватися рядки з цих п’яти основних форм, а відсутність будь-якої форми особливо буде відзначено.

Відмінювання дієслів

За типом основи і за способом утворення простих часів, всі дієслова діляться на чотири типи відмінювання.

1 відм.: fråga – frågar – frågade – frågat – frågad (запитувати).

2 відм.: böja – böjer – böjde – böjt – böjd (гнути).

3 відм.: sy – syr – sydde – sytt – sydd (шити).

4 відм.: finna – finner – fann – funnit – funnen (знаходити).

До 1 — 3 типу відмінювання відносяться «слабкі» дієслова, до 4 типу відмінювання — «сильні» або «неправильні» дієслова. Перші три відмінювання утворюють форми претериту, супину, дієприкметника II варіантами суфіксу «-d/-t», а в 4 відмінюванні претерит не має суфіксу, супин утворюється за допомогою суфіксу «–it», а дієприкметник 2 – «-en».

До 1 відмінювання відноситься близько 80% всіх дієслів, і нові дієслова входять саме в 1 відмінювання, наприклад: programmera — програмувати. Дієслова цієї групи в пресенсі і претериті зберігають суфікс «–a», наприклад: fråg-a-r, fråg-a-de.

Для 2 відм. характерні кореневі голосні «–e-, -i-, -y-, -ä-, -ö-« і закінчення кореня на сонант чи дзвінкий приголосний. Пресенс закінчується на «-er», а претерит на «-de» (якщо корінь закінчується дзвінким приголосним) і «-te» (якщо глухим приголосним).

До 3 відмінювання належать дієслова, що закінчуються на кореневий голосний: sy, bo. У пресенсі вони закінчуються на -r (syr, bor), а в претеріті на -dde (sydde, bodde).

Хоча до 4 відм. і належить близько 8% від усіх дієслів, зате вони найбільш уживані. Їх характерні суфікси «–it в супині і «-en» у дієприкметнику 2 і відсутність суфіксу в претериті. Багато дієслів цієї групи мають чергування голосної у корені. Дієслова цього відмінювання називаються «неправильними», оскільки їх основні форми не мають закономірності при зміні.

Модальні дієслова

Модальними називаються такі дієслова, які виражають не дію, а ставлення розповідача до дії, наприклад: Я можу (хочу, мушу…) щось зробити. Дієслово (інфінітив), який слідує за модальним дієсловом, завжди вживається без частки «att», наприклад:

Jag måste gå. — Я повинен йти.

Нижче наводиться список основних модальних дієслів з короткими поясненнями.

Måste/måste/måst – це дієслово немає форми інфінітиву і дієприкметника II. Його основне значення «повинен, необхідно»:

Jag måste köpa mat. — Я маю купити продукти.

Заперечуючи «необхідність», це дієслово замінюється на «behöva»:

Du behöver inte göra det, om du inte vill. – Тобі не треба це робити, якщо не хочеш.

Måste можна використовувати без інфінітиву:

Jag måste till stan. — Мені треба до міста.

Böra – «повинен, зобов’язаний» висловлює морально-етичну необхідність щось зробити:

Man bör göra sin plikt. — Треба виконувати свій обов’язок.

Форма «borde» висловлює необхідність дії, яка не реалізується:

Det borde du nog förstå. — Тобі слід розуміти.

Skola/ska (skall)/skulle/skolat – «повинен» не має форми дієприкметника II:

Han ska komma i tid. – Він має прийти вчасно.

Kunna/kan/kunde/kunnat – не має форми дієприкметника II. Основне значення цього дієслова «могти», що виражає «здатність, можливість, спонукання» щось зробити, наприклад:

Jag kan simma. — Я можу плавати.

Du kan gärna hjälpa. — Ти б допоміг.

Без подальшого інфінітиву, це дієслово має значення «знати»:

Ska han svenska? — Він знає шведську?

Få – має значення «могти» з чийогось дозволу:

Får jag fråga? — Можу я запитати?

Nu får du gå. – Тепер ти можеш іти.

Vilja/vill/ville/velat – немає форми дієприкметника II. Основне значення цього дієслова «бажати, хотіти», а також він може передавати «ввічливе прохання»:

Gör som du vill. — Роби як хочеш.

Vill du inte vara så snäll och hjälpa mig. — Будь ласка, допоможи мені.

Låta — «дозволяти».

Lär – має лише одну форму. Це дієслово вказує на «чужу мову»:

Han lär ha manga vänner. – Кажуть, він має багато друзів.

А також може виражати «пом’якшене ствердження»:

Det lär ingen betvivla. — У цьому, мабуть, ніхто не засумнівається.

Torde – має лише одну форму. Висловлює «припущення» чи «ввічливе ствердження»:

Någon torde fråga. — Можуть, мабуть, спитати.

Ni torde vända er till herr Berg. — Зверніться, мабуть, до пана Берга.

Зворотні та відкладні дієслова

Незалежно від типу відмінювання, у шведській мові виділяється формальний клас зворотних і відкладних дієслів. Ці дієслова розподілені по всім чотирьом дієвідмінам. В українській мові, це дієслова із суфіксом «-ся», наприклад: підніматися.

Зворотні дієслова при собі завжди мають зворотну частку «sig», в інфінітиві та в 3 особі або особовий займенник в об’єктному відмінку в 1 – 2 особах, наприклад:

resa sig — вставати, підніматися,

jag reser mig — я встаю,

du reser dig — ти встаєш і т.д.

У відкладних дієсловах всі форми закінчуються на «–s». Їх не треба плутати з іншими дієсловами, у яких «-s» може бути показником пасивного стану. Відкладні дієслова не мають пасивного стану і, відповідно, немає форми дієприкметника 2 Ось як виглядають чотири (без дієприкметника 2) основні форми цих дієслів:

1 відм: andas / andas / andades / andats (дихати).

2 відм: tyckas / tycks / tyckts / tyckts (здаватися).

3 відм: brås / brås / bråddes / bråtts (бути схожим).

4 відм: finnas / finns / fanns / funnits (є).

У наказовому способі «–s» приєднується до основи дієслова, наприклад:

Andas djupt! — Дихайте глибше!

Інфінітив

Ця форма дієслова називає саму дію безвідносно до його виконавця. У формі інфінітиву дієслова подаються у словниках. Характерною особливістю його вживання є частка «att», яка у розмовній мові часом вимовляється як [o]. Однак інфінітив після модальних дієслів і дієслів «bruka» (мати звичай), «låta» (пускати, змушувати), «synas, tyckas» (здаватися), а також в зворотах «додаток з інфінітивом» і «підмет з інфінітивом», вживається без частки «att»; а після дієслів «bölja» (починати), «försöka» (намагатися), «lära» (вчити) спостерігається коливання у вживанні «att». Шведський інфінітив широко поєднується з прийменниками, наприклад:

Han funderade på att gå på bio. — Він думав, чи не піти йому в кіно.

У шведській мові інфінітив представлений кількома різновидами. Оскільки інфінітиву властиве значення часу та стану, виділяють три різні за своїм значенням стани активного інфінітиву – інфінітиви активного стану – і відповідно три пасивні інфінітиви – інфінітиви пасивного стану. За способом утворення активний інфінітив I є аналогічним формам пресенсу та його ще називають «інфінітив пресенсу», інфінітив II аналогічний формам перфекту – «перфектний інфінітив», інфінітив III формам майбутнього часу – «футуральний інфінітив».

Активні інфінітиви

Найбільш уживаний активний інфінітив I, який формою співпадає з основою теперішнього часу (у дієслів 1 і 3 відмінювання) або утворюється від неї шляхом приєднання ненаголошеного «-a».

• 1 відм: att tala.
• 2 відм.: att bygga.
• 3 відм.: att sy.
• 4 відм: att äta.

За своїм значенням інфінітив I означає дію одночасну з дією, позначеною присудком (1), або наступну дію (2), або невизначену за часом (3):

1 Han kan tala svenska. — Він може говорити шведською.

2 Jag vill besöka Henne. – Я хочу її відвідати.

3 Vi brukar titta på tv-nytt. – Ми зазвичай дивимось програму новин.

Активний інфінітив II утворюється від усіх дієслів однаково – інфінітив допоміжного дієслова «ha» плюс супин основного дієслова:

• 1 відм: att ha talat.
• 2 відм: att ha byggt.
• 3 відм: att ha sytt.
• 4 відм: att ha ätit.

Інфінітив II означає дію, що закінчилася до початку дії, зазначеної присудком у реченні:

Efter att ha undersökt patienten skrev läkaren ut ett recept. – Оглянувши пацієнта, лікар виписав рецепт.

Активний інфінітив III утворюється від усіх дієслів однаково — інфінітив допоміжного дієслова «skola» (або «komma») плюс інфінітив основного дієслова. При цьому, після «skola» немає частки «att», а після «komma» — є. Цей інфінітив використовується рідко.

1 відм: att skola tala / att komma att tala.

2 відм: att skola bygga / att komma att bygga.

3 відм: att skola sy / att komma att sy.

4 відм: att skola äta / att komma att äta.

Інфінітив III означає майбутню дію:

Mötet tros komma att äga rum nästa vecka. – Як вважають, конференція відбудеться наступного тижня.

Пасивні інфінітиви

Як було сказано вище, поряд з трьома активними існує три пасивні інфінітиви, які виражають ті ж часові значення, що й відповідні активні інфінітиви. Кожен із пасивних інфінітивів представлений трьома варіантами, відповідно до трьох типів пасивного стану.

Форми пасивного інфінітиву I:

att byggas, att bli byggd (будуватися), att vara byggd (бути побудованим).

Форми пасивного інфінітиву II:

att ha byggts, att ha blivit byggd, att ha varit byggd.

Форми пасивного інфінітиву III:

Att skola (att komma att) byggas, att bli byggd, att skola (att komma att) vara byggd.

Приклад:

Genom att inte ha lagats i tid gick bilen helt sönder. — Через те, що машина не була відремонтована вчасно, вона зовсім розвалилася.

Пасивні інфінітиви маловживані, а замість них використовують активні інфінітиви в пасивному значенні:

Dessa varor står inte att få. – Ці товари не можуть бути одержані.

Супин

Супин – це незмінна форма дієслова, яка використовується для утворення перфекту, плюсквамперфекту та інфінітиву II. Він утворюється шляхом приєднання до дієслівної основи одного з варіантів суфікса «-t/-tt/-«.

• 1 відм.: älskat.
• 2 відм: läst.
• 3 відм: sytt.
• 4 відм: skrivit.

Поза складною дієслівною формою супин не перекладається, але іноді він зустрічається без допоміжного дієслова у функції присудка в підрядному реченні, наприклад:

Jag hoppas ni ursäktar att jag låtit er vänta. — Сподіваюся, ви вибачте, що я змусив вас чекати.

Зрідка супін вживається і в головному реченні без допоміжного дієслова, наприклад:

Kanske han redan glömt vad han sagt. — Можливо, він уже забув, що сказав.

Дієприкметник

У шведській мові існує два типи дієприкметників – дієприкметник I та дієприкметник II.

Дієприкметник I утворюється з допомогою суфіксу «–ande/-ende», приєднуючись до основи дієслова. Якщо дієслово утворює свої форми від кількох основ, суфікс приєднується до основи пресенсу. Дієслова, основа яких закінчується на наголошений голосний, утворюють форму дієприкметника I за допомогою суфіксу «ende», а інші дієслова за допомогою — «ande», наприклад:

En älskande/syende kvinna – любляча/шиюча жінка.

Дієприкметник I, на відміну від прикметника та дієприкметника II, не змінюється. Він має значення активного стану, при цьому, він виражає значення одночасності, тобто, позначає дію, одночасну з дією присудка у реченні, наприклад:

Han hör dånet av bristande is. — Він чує гуркіт льоду, що ламається.

Дієприкметник II утворюється від основи дієслова, а в разі наявності у дієслова форм від кількох основ, від тієї ж основи, від якої утворюється претерит. У слабких дієсловах (1 -3 відм.) до основи приєднується один із варіантів суфіксу «-d/-t/-dd», а у сильних дієсловах (4 відм.) до основи приєднується суфікс «-en». Суфікс «-d» приєднується до основ на ненаголошений «-a», дзвінкий приголосний і сонант, суфікс «-t» — до основ на глухий приголосний, суфікс «-dd» — до основ на наголошений голосний. У дієсмловах 4 відмінювання, при утворенні форми дієприкметника II, часто змінюється кореневий голосний.

• 1 відм.: älskad.
• 2 відм: läst.
• 3 відм: sydd.
• 4 відм: skriven.

При утворенні дієприкметника II від дієслів з відокремлюваними придієслівникованими частками, ця частка виноситься вперед і стає префіксом, наприклад:

skriva upp — uppskriven.

Дієприкметник II відмінюється як звичайний прикметник, тільки дієприкметник II від дієслів 1 відмінювання має у множині сильного відмінювання і в усіх формах слабкого відмінювання закінчення «-e», замість характерного «-a».

Сильне відмінювання дієприкметника II (одн., сп.рід; одн., сер.р.; мн.):

• 1 відм.: Älskad; älskat; älskad.
• 2 відм.: Läst; läst; lasta.
• 3 відм.: Sydd; sytt; sydda.
• 4 відм: Skriven; skrivet; skrivna.

Як у прикметника, форма слабкого відмінювання дієприкметника II співпадає з формою множини сильного відмінювання, а відмінність у тому, що тут використовується вільний артикль: den brutna grenen – зламана гілка.

Часи

Коли ми говоримо про часи, слід розуміти, що йдеться не про час як такий, а про види дій, виражених дієсловами, які відбувалися, відбуваються або відбудуться у майбутньому. Кожна дія в минулому, теперішньому чи майбутньому має певні способи вираження. Ось про ці способи вираження граматичних часів і йтиметься далі.

Пресенс (теперішній час).

Пресенс утворюється за допомогою суфіксу «-r» (для дієслів 1 і 3 відмінювання) або «-er» (для дієслів 2 і 4 відмінювання). Якщо основа дієслова закінчується на -r, -l, то суфіксу немає, наприклад: (göra) Vad gör du?.

Важливо запам’ятати, що дієслово-присудок не змінюється ні за особами, ні за числами.

Пресенс використовується для:

1. Позначення дії одночасної з висловлюванням у теперішньому часі:

Titta, där kommer han. — Дивись, він іде.

2. Позначення дії, що реалізується постійно:

Västerås ligger vid Mälaren. — Вестерос розташований у Меларені.

3. Вираження повторюваної дії:

Han kommer varje dag. – Він приходить щодня.

4. Вираження “іноді” і майбутньої дії:

Han kommer ikväll. — Він прийде сьогодні ввечері.

5. Вираження «історичного сьогодення»:

år 1912 dör Strindberg. — У 1912 році помер Стріндберг.

Претерит (простий минулий час)

Претерит утворюється за допомогою суфіксів «-de/-te/-dde», приєднуючись до основ дієслів 1 — 3 відмінювання. Суфікс «-de» приєднується до основ на ненаголошену «-a», дзвінкий приголосний або сонант, «-te» у основ на глухий приголосний, «-dde» у основ на наголошений голосний, наприклад: kallade, läste, byggde, bodde. У дієслів 4 відмінювання суфіксу немає, а в корені відбувається чергування голосних: skriva — skrev.

Претерит виражає дію у минулому, не пов’язану з моментом мовлення (цим він відрізняється від перфекта). Тому, якщо в реченні є обставини, що вказують на момент часу в минулому, то використовується претерит, наприклад:

Hon bodde i Lunda förra året. — Торік вона жила у Лунді.

У претериті зазвичай ведеться зв’язна розповідь про події в минулому.

Перфект (доконаний час).

Перфект утворюється у всіх дієслів однаково: допоміжне дієслово «ha» (у формі теперішнього часу «har») плюс супін смислового дієслова, наприклад:

jag har läst – я прочитав.

Перфект виражає дію у минулому, але на відміну від претериту, ця дія будь-яким чином пов’язана з теперішнім часом. Часто розповідач ділиться своїм досвідом, повідомляє про зроблене:

Väckarklockan har redan ringt. — Будильник уже продзвенів (і я встаю).

Den hhär boken har jag köpt і Stockholm. – Цю книгу я купив у Стокгольмі (і ось вона).

Перфект використовується за наявності обставин часу, які вказують на період часу, що ще не завершився в момент мовлення, наприклад: denna dag (цього дня), detta år (цього року), alltid (завжди), aldrig (ніколи).

Var har du varit hela det här året? – Де ти був увесь цей рік?

Han har alltid rest buss till stationen. – Він завжди їздить автобусом до станції.

Перфект також може означати дію, яка відбудеться в майбутньому раніше будь-якої іншої дії або раніше певного моменту.

Har du läst tidningen när jag kommer tillbaka om en timme? — Ти вже прочитаєш газету, коли я повернуся за годину?

Плюсквамперфект (минулий час).

Плюсквамперфект утворюється всіма дієсловами однаково, шляхом з’єднання допоміжного дієслова «ha» (у формі претериту «hade») і супину смислового дієслова, наприклад:

Jag hade läst – я прочитав.

Плюсквамперфект виражає дію, яка сталася раніше будь-якої іншої дії або певного моменту в минулому:

Jag steg upp kl. 7, min mor hade stigit upp ännu tidigare. — Я встав о 7 годині, моя мати встала ще раніше.

Майбутній час

Майбутній час утворюється шляхом з’єднання допоміжного дієслова «skola» (у формі «skall/ska») або дієслова «komma» (у формі «kommer») і смислового дієслова у формі інфінітиву, наприклад:

jjag ska(ll) läsa/jag kommer att läsa – я прочитаю.

Після kommer обов’язково ставиться інфінітивна частка «att», після ska(ll) її немає.

Майбутнє, утворене за допомогою ska(ll), часто виражає додаткові модальні відтінки наміру, обіцянки тощо.

Головне значення цього часу — виражати, позначати майбутню дію:

Vart ska(ll) du gå? — Куди ти підеш?

Hon kommer att stanna där en längre tid. — Вона залишиться там на тривалий час.

Замість майбутнього часу широко використовують пресенс (див. пресенс. 4.).

Майбутнє 2 (попереднє майбутнє).

Цей час утворюється шляхом з’єднання допоміжного дієслова «skola» (у формі «skall») та інфінітиву II смислового дієслова, наприклад:

jag skall ha läst — я прочитаю.

Майбутнє 2 виражає майбутню дію, яка буде закінчена до певного моменту в майбутньому:

Skogen vandrar fram. Snart skall han ha slukat upp stugan. — Ліс швидко крокує вперед. Скоро він поглине хату.

Замість майбутнього 2 для вираження майбутньої дії часто використовується перфект (див. перфект).

Майбутнє у минулому.

Цей час утворюється шляхом з’єднання допоміжного дієслова «skola» (у формі «skulle») та інфінітиву смислового дієслова, наприклад:

jag skulle läsa – я прочитаю.

Майбутнє у минулому виражає дію, яка була майбутньою будь-якої миті минулого:

Pojkes far lovade honom, att han skulle få en hund. — Батько хлопчика обіцяв йому, що він отримає собаку.

Узгодження часів

Якщо присудком в головному реченні є дієслово мови або думки (säga — сказати, tro — думати, вважати, veta — знати) у формі претериту, то вживання часів у залежному від цього присудка додатковому реченні в шведській відрізняється від української.

1. Якщо дії в головному і в підрядному реченнях одночасні, то дієслово- присудок в підрядному реченні стоїть у претериті (а в українській — в теперішньому часі):

Han sade att han bodde i Lund. — Він сказав, що живе в Лунді.

2. Якщо дія в підрядному реченні передує дії в головному (вираженому претеритом), то дієслово присудка в підрядному реченні стоїть у плюсквамперфекті:

Han sade att han hade bott i Lund. — Він сказав, що він (раніше) жив у Лунді.

3. Якщо дія в підрядному реченні є наступною по відношенню до дії в головному, то дієслово-присудок в підрядному реченні стоїть у формі майбутнього в минулому:

Han sade att han skulle bo i Lund. — Він сказав, що житиме в Лунді.

Стан дієслова

У шведській мові, як і в українській, дієслово може мати форму активного і пасивного стану. У реченнях, де дія направлена від підмета, тобто підмет є суб’єктом дії, дієслово стоїть у формі активного стану:

Vi reparerade bilen igår. – Вчора ми ремонтували машину.

У реченнях, де дія направлена на підмет, тобто підмет є об’єктом дії, дієслово стоїть у формі пасивного стану:

Bilen reparerades igår. — Машину було відремонтовано вчора.

Однак у шведській мові існує кілька формальних типів пасивного стану.

1. Флективний пасивний стан утворюється за допомогою флексії «-s», яка приєднується до простих форм активного стану (до інфінітиву, пресенсу, претериту, супину). При цьому, в пресенсі відпадає характерне «-r», а в розмовному стилі і все закінчення «-er», наприклад:

jag frågar — jag frågas.

У дієслів з основою на «-s», закінчення пресенсу пасивного стану завжди «-es»: läser — läses. Виконавець дії у реченні з пасивним станом вводиться словом «av»:

Han väcktes av väckarklockan. — Його розбудив будильник.

Нижче наводяться приклади флективного пасивного стану дієслів чотирьох відмінків:

1 відм.: öppnas / öppnas / öppnades / öppnats (відкриватися).

2 відм.: byggas / bygg(e)s / byggdes / byggts (будуватися).

3 відм.: sys / sys / syddes / sytts (шитися).

4 відм: sjungas / sjung(e)s / sjöngs / sjungits (співатися).

2. Ще один спосіб вираження пасивного стану утворюється за допомогою допоміжного дієслова «vara» (у відповідній формі) та дієприкметника II смислового дієслова. Дієслово «vara» вказує на час дії, а дієприкметник II узгоджується в роді та числі з підметом:

Romanen är skriven. – Роман написано.

Brevet är skrivet. – Лист написано.

Breven är skrivna. – Листи написані.

Brevet var skrivet. – Лист був написаний.

Brevet skall vara skrivet. – Лист буде написано.

3. Третій спосіб вираження пасивного стану утворюється за допомогою дієслова «bli» (у відповідній формі) та дієприкметника II смислового дієслова. Дієслово «bli» вказує на час дії, а дієприкметник II узгоджується в роді та числі з підметом:

Brevet blir skickat imorgon. — Лист буде відправлений завтра.

Значення пасивного стану, вираженого за допомогою дієслова «bli» і флексії «-s» переважно співпадають:

Hon blev skickad / skickades till Lund. — Її посилають у Лунд.

Однак у пресенсі спостерігаються смислові розбіжності. Де використовується флексія «-s», дія здійснюється зараз, а в реченнях з «bli» — майбутня дія.

Nu öppnas biblioteket. – Бібліотека відкривається зараз.

Biblioteket blir öppnat kl. 10 – Бібліотеку відкриють о 10 годині.

Спосіб дієслова

У шведській мові існує три типи способів — дійсний, наказовий і умовний.

1. Дійсний спосіб характеризує зміст присудка в реченні як відповідний дійсності, наприклад:

Hon studerar nordiska språk. – Вона вивчає скандинавські мови.

Цей спосіб представлено дієслівними часами (див. вище).

2. Наказовий спосіб виражає спонукання, прохання або наказ зробити будь-яку дію, наприклад:

Skriv! — Пиши(-іть)!

Форма наказового способу обох чисел завжди співпадає з основою дієслова, а у дієслів 1 і 3 відмінювання також і з інфінітивом:

1 відм: kalla — Kalla! (Клич(те)!).

2 відм: läsa — Läs! (читай(те)!).

3 відм: sy — Sy! (Ший(те)!).

4 відм: äta — ät! (їж(те)!).

Як правило, особа, якій адресовано наказ, мається на увазі та не позначена займенником.

Форма 1 особи множини наказового способу висловлює заклик до спільної дії і утворюється за допомогою обороту «låt oss» плюс інфінітив смислового дієслова:

Låt oss lämna det här ämnet! — Давайте залишимо цю тему!

Решта про дієслова шведської мови ви можете дізнатися з підручників.