Тут ви трохи більше дізнаєтесь про Маргарет Тетчер, дізнаєтесь про неї як про людину, а не політичного діяча. Перед вами скорочена біографія Маргарет Тетчер.
Маргарет Тетчер всесвітньо відома як сильна політична фігура. Ще на сході її прем’єрства газета “Правда” прозвала її “Залізна леді”, і прізвисько одразу прижилось. Навіть сама Маргарет Тетчер, схоже, ним пишалася. Її дії і рішучість на світовій арені — від швидких рішень під час Фолклендської війни до жорсткої позиції в переговорах по роззброєнню — лише ще більше укріпили її репутацію. Але хто за межами Британії знає про Маргарет Тетчер як про людину, як про жінку.
Дитя боргу
Маргарет Тетчер, уроджена Маргарет Хілда Робертс, народилась 13-го жовтня 1925 року в маленькому містечку Грентам в графстві Линконшир. Її батько, Єлфрід Робертс, якому, по її ж власним словам, вона в більшій мірі зобов’язана успіхом, був хазяїном бакалійної лавки. Він активно займався справами місцевої ради, був одним з заступників мера, а потім и мером міста. Крім того, він був методистським проповідником. Маргарет і її сестра Мюриал виховувались в традиціях поваги до праці, самостійності, здорової економії та патріотизму.
Робертси жили в квартирі над бакалійною лавкою. Жили дуже скромно: без ванної кімнати, без гарячої води. Навіть вбиральня була на дворі. “В нас з дитинства вселяли, що охайність настільки ж важлива, як і набожність, — згадує Маргарет, — і мені нерідко доводилось мити підлогу”. Кожну неділю, три рази на день, вона ходила до церкви. Сусіди Робертсів в Грентамі розповідають, що її батьки ніколи не поступалися своїми принципами та переконаннями: “Нам с дитинства привили відчуття боргу по відношенню до церкви, сусідів, на свідомість”, — розповідає вона і прибавляє, що саме це дало її стабільну базу в житті.
Не дивлячись на строгість домашнього укладу, пані Тетчер згадувала своє дитинство з теплотою. Вона цінила той досвід, який вона отримала, допомагаючи батьку в лавці. Коли в 1979 році вона стала прем’єр-міністром, вона помітила: “Дуже цікаво, що саме те, чому я навчилася живучі в маленькому місті, в дуже скромному домі, допомогло мені перемогти на цих виборах”.
Хімік і дружина, політик і мати
В 1943 році Маргарет отримала державну стипендію, щоб навчатися в Самверіл-Коледжі Оксфордського університету. Вона вступила на хімічний факультет. В ті роки в університет вступало набагато менше жінок, ніж зараз. Тим паче нечасто вступали абітурієнти з такої скромного соціального осередку, до якого належала Маргарет Тетчер. Вже студенткою вона стала активно займатися справами немодної на той час Консервативної партії. Після закінчення університету в 1946 році вона працювала хіміком-дослідником в області харчової технології. Потім Консервативна партія висунула її кандидатуру на парламентські вибори від міста Дартфорда в графстві Кент. Це було в 1948 році, і вечір, на якому її кандидатура була затверджена, виявився для неї вдвічі важливішим: там вона зустрілася зі своїм майбутнім чоловіком бізнесменом Денисом Тетчером.
Маргарет називала свій шлюб з Денисом “золотою ниткою, яка проходить через тижні, місяці і через роки”. Вона була вдячна йому за підтримку і розуміння, які він виявляв і виявляє на протязі її вимогливої кар’єри. “Приходиш додому і знаєш: що б не сталося в той день, вдома тебе завжди чекають любов та вірність, відчуття реальності та перспективи. Це те, що дає мені Денис, та те, що я намагаюсь дати йому”, — каже вона.
Після одруження Маргарет зайнялась юриспруденцією — областю вкрай корисною для того, хто готується до політичної кар’єри. Той факт, що її чоловік був процвітаючим бізнесменом значило, що їй вже не доводилось заробляти собі на життя, та вона могла цілком присвятити себе підготовці до політичної кар’єри. В 1953 році у них народилися близнюки — Марк і Керол. Але Маргарет знаходила час і для роботи в виборчому окрузі. В 1959 році після трьох невдалих спроб вони добилася перемоги на виборах і стала депутатом парламенту від округа Фінчлі на півночі Лондона. Вона представляла Фінчлі усі ці роки.
Шлях пані Тетчер до керівництва Консервативною партією був поступовим. Ставши членом Парламенту, вона дуже швидко виявила майстерність у проведені дебатів. Тут якомога краще згодилися її юридичні пізнання. Її першою урядовою посадою була посада парламентського секретаря Міністерства по справам пенсій та соціального страхування. Цю посаду вона займала з 1961 по 1964 роки. В 1966 році вона стала членом “тіньового кабінету” (кабінету міністрів партії опозиції), у главі якого стояв Єдвард Хіт. В той час жінок в парламенті було дуже мало.
Це було часом, коли з кожними парламентськими Виборами Британія змінювала владу. У влади стояло то лейбористська, то консервативна влада. В період між 1970 і 1974 роками, коли прем’єр-міністром був Єдвард Хіт, вона обіймала посаду міністра освіти й науки. В 1975 році, після поразки уряду Хіта на виборах, Консервативна партія зробила її своїм лідером. На виборах у 1979 році консерватори під її керівництвом отримали перемогу. Їх перемога повторилась на виборах 1983 і 1987 років. Пані Тетчер побила всі рекорди по перебуттям на посту прем’єр-міністра після графа Ліверпульського — торі, який був главою уряду з 1812 по 1827 роки.
Жінка у світі чоловіків
Як вдалося пані Тетчер поєднати традиційну роль жінки — дружини та матері — з блискучою політичною кар’єрою? В цьому переважно чоловічому світі політики, вона виділялася своєю силою. Політичні діячі і в самій Британії, і за її межами вважали її більш ніж рівною собі. Вона не дає їм приводу навіть для невольної, неумисної зневаги. Але далеко від політики, вдома, вона жила сугубо сімейним життям.
Коли вона вперше була вибрана депутатом парламенту, журналісти одразу ж почали намагатися роздобути інформацію про її життя, про те, як вдається поєднувати кар’єру політика з родиною. Один з репортерів, який супроводжував її скрізь на протязі двох днів, потім зізнався, що був вражений: щоб Маргарет не робила, вона завжди встигала сама відводити дітей до школи і забирати їх зі школи додому. Родина Тетчерів — споріднена та любляча. “Так, можливо, мої діти й були чогось позбавлені”, — сказала вона один раз, але завжди велике значення придавала сімейній єдності, і це відображалося на її політичних поглядах.
Іноді британці ставали свідками того, що “Залізна леді” вся тане від емоцій. Коли її син Марк, пристрасний автогонщик, на декілька днів загубився в Сахарі під час випробування на стійкість, її материнська тривога зворушила серце нації. Маргарет Тетчер працювала не покладаючи рук-19 годин на день, але, по її словам, робота по дому допомагає її розслабитись. Звісно, в неї була прислуга, але вона доволі часто сама готувала та прибирала.
Створіння публічного образу
В офіціальній резеденції прем’єр-міністра, в будинку № 10 по Даунінг-Стріт, с Маргарет Тетчер працювала команда помічників по створенню її офіційного образу. Окрім її персонального прес-секретаря Бернарда Інгама, який був державним службовцем високого рангу, їй допомагали найняті нею асистенти й помічники, серед яких драматург сер Роналд Милер. Він допомагав їй писати промову; сер Гордон Рис давав поради, щодо її виступів на телебаченні. Від уміння подати себе залежить те, як суспільство прийме заяву прем’єр-міністра. В 1978 році, за рік до виборів пані Тетчер найняла спеціаліста по рекламі, Тіма Белла. Він став її радником по створенню публічного образу.
Пані Тетчер вкрай серйозно ставилася до того як вона одягнена: ”Перше враження про людину складається по тому, як вона виглядає, тому зовнішній вигляд дуже важливий, казала вона. — Я не зобов’язана бути законодавицею моди, але разом з тим я зовсім не можу не рахуватися з модою або погано вдягатися”. Вона особливо полюбляла шовк та вовну, а її улюбленій колір був бірюзовий. Але частіше, вона притримувалася більш строгих кольорів — темно-синього або чорного. Хто ще з голів європейського уряду регулярно носив перлини, «Англійки роками полюбляли перлини — каже вона, — в ньому, особливо в сережках з перлин, якесь особливо свічення. Перлинні сережки якось освіжають обличчя. Але я полюбляю перлини за його якість, за особливе благородство».
Як відносилися до Маргарет Тетчер британці? Тут погляди різко розходяться. Одних вона захоплювала та викликала симпатію, інші категорично не розділяли її поглядів та їм було вкрай не симпатична, а значний процент британців поважали її, але явно не любили. Хоча, вона завжди в центрі уваги, не завжди легко зрозуміти, що за людина ховається за створеним образом політичної фігури. Дещо, правда, ми все ж таки знаємо: окрім прагнення проводити кожну вільну хвилину з родиною, окрім того, що вона кожен рік відпочивала тиждень на швейцарських Альпах, ми знаєм, що одним з її улюблених видів відпочинку — дивитися телевізійну сатиру на британське політичне життя “Ес, Прайм Міністр”. ”Політика завжди була для мене сильним магнітом, мене завжди до неї нещадно тягнуло”, — сказала вона один раз про свої студентські роки.